Пашковські Кирило, Антоніна та Іван

Кирило Пашковський із дружиною Антоніною та шістьма дітьми проживав у с. Франкопіль, що неподалік м. Корець на Волині (нині – Рівненщина). Релігійна родина відвідувала церкву адвентистів сьомого дня. Під час Голокосту подружжя Пашковських переховувало двох єврейських дівчат.

2 липня 1941 р. м. Корець та його околиці окупували німці, а вже 12 липня відбулися перші розстріли євреїв. У травні 1942 р. в місті з’явилося гетто.

21-річна Ривка та 19-річна Нехама з’явилися на обійсті Пашковських восени 1942 р. На них у корівнику натрапила Антоніна, прийшовши вранці годувати худобу. Вона знала сестер Вайншельбойм та їхню матір Малку, у продуктовому магазині якої часто закуповувалася до війни. Дівчата розповіли про трагічну долю своєї родини: їхніх батьків, братів та сестер гітлерівці розстріляли 21 травня. Того дня було знищено 3220 мешканців Корецького гетто. Коли 25 вересня почалася його остаточна ліквідація, сестрам пощастило втекти. Вони довго блукали лісами і, змучившись, голодні забрели в корівник. Антоніна заховала єврейок у сіннику, доки чоловік зі старшим сином Іваном облаштували для них надійне укриття. Коли селом пішли чутки про обшуки, Пашковські, щоб не наражати на небезпеку власних дітей, потай уночі перевезли сестер до своїх родичів у сусіднє село.

Щойно загроза минула, дівчата повернулись – і залишалися в українській родині до вигнання німців у січні 1944 р. Тоді сестри Вайншельбойм перебралися в м. Корець до своєї оселі. Пашковські попервах допомагали своїм підопічним їжею та дровами для обігріву. Згодом Ривка вийшла заміж і емігрувала до Ізраїлю. Нехама залишилася жити в рідному місті, де й померла в 1960-х рр.

У 1994 р. Ривка Етштейн (Вайншельбойм) відвідала Україну, розшукала родину Пашковських і відновила втрачені зв’язки.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Кирила й Антоніну Пашковських та їхнього сина Івана Праведниками народів світу.